Що залишається за кадром

Ми часто показуємо вам результат: готові проєкти, зустрічі, допомогу, події, усмішки та моменти, якими хочеться поділитися. Але за кожним таким кадром є ще багато того, чого ви не бачите: тривоги, нічні дзвінки, очікування відповідей, втома, пошук ресурсів, сотні повідомлень і маленькі перемоги, які для когось можуть здатися непомітними, а для нас означають дуже багато.

Сьогодні хочемо трохи відкрити цю сторону роботи «Магічних Крил» — ту, що зазвичай залишається поза кадром.

Зараз ми маємо таку розкіш, як можливість працювати дистанційно. Можна запланувати зустріч, домовитися про дзвінок, розписати справи на день і просто працювати з того місця, де ти знаходишся. Але скільки всього доводиться ставити на паузу через «люб’язність» сусідів.

Повітряна тривога — і зустріч переноситься, робочий процес зупиняється, запланований дзвінок відкладається. Хтось спускається в укриття, хтось чекає на відбій, а потім повертається до того, на чому зупинився. Іноді таких пауз за день буває кілька.

Ми навчилися вбудовувати це у свою щоденність. Бо робота фонду не зупиняється, навіть коли на якийсь час зупиняємося ми.

Є зустрічі, яких ви не побачите на фотографіях. Ті, що відбуваються онлайн, на які ми чекаємо тижнями, до яких готуємося, а іноді навіть підлаштовуємо свій сон. Бо наші дорогі друзі та партнери живуть у різних куточках світу, а отже, і в різних часових поясах.

За «Магічною ареною» та іншими нашими проєктами стоїть багато спілкування: обговорення ідей, пошук рішень, нові знайомства, домовленості про допомогу та партнерства, які згодом перетворюються на реальні проєкти.

Тому розмова о третій ночі — не така вже й вигадка. Коли є спільна мета і велике бажання щось змінити, часові пояси стають просто цифрами на годиннику.

Робота у фонді — це ненормований робочий графік, і ми до цього, зізнаємося, вже звикли. Але це не означає, що ми не втомлюємося.

Бувають моменти, коли не вистачає рук, партнерств чи ресурсів. Буває, що докладаєш багато зусиль, витрачаєш час, шукаєш можливості, але зрештою опиняєшся у глухому куті й розумієш, що потрібно починати пошук заново.

Та потім приходить нове повідомлення, з’являється новий запит, народжується нова ідея або хтось просто простягає руку допомоги. І ми знову шукаємо можливості.

Бо робота фонду — не про те, щоб завжди мати готові відповіді. Вона про те, щоб не переставати їх шукати, навіть коли здається, що варіантів уже не залишилося.

А ще є моменти, які ніколи не потрапляють у великі звіти, але саме вони часто дають сили рухатися далі. Наприклад, партнер нарешті відповів «так», знайшлася людина, яку ми шукали кілька тижнів, вдалося закрити важливу потребу або задум, який довго не виходило реалізувати, нарешті став реальністю.

Іноді такою перемогою може бути звичайне повідомлення від людини, якій ми допомогли: «Дякую».

З боку це може здаватися маленькою подією. Для нас — це можливість усміхнутися, видихнути й сказати: «Ми це зробили».

Саме з таких маленьких перемог і складається наша велика робота. Вони нагадують, заради чого ми продовжуємо шукати, домовлятися, пробувати ще раз і не зупинятися.

За кожним кадром, який ви бачите, є люди, їхній час, сили, переживання, десятки розмов і велика кількість роботи, яку часто ніхто не помічає. Є моменти сумнівів і втоми, очікування та пошуку, але є й радість від того, що чергова справа вдалася.

Саме з цього і народжуються результати.

Дякуємо, що вірите. Дякуємо, що довіряєте. Дякуємо, що залишаєтеся поруч із «Магічними Крилами».

Бо за кадром ми просто продовжуємо робити свою справу.